Як стверджує Святе Письмо, не кожен, хто хоче стати першим, насправді ним стане. Наш однокласник Ярослав Герелишин ніколи не прагнув безкомпромісного, дитячого лідерства чи слави, але доля розпорядилася так, що саме він увіковічнений у рідній Стримбівській школі. Тут нещодавно встановили меморіальну дошку з його портретом і кількома біографічними рядками.
Біографія його дійсно коротка. Нелегке дитинство, сирітство ще у шкільні роки, початки трудового шляху, а далі – призов до війська й Афганська війна. Вона й обірвала життєву дорогу, обпалила юність, присудила цинкову труну… Але й дозволила пізнати справжню чоловічу дружбу побратимів, які не зраджують ні за життя, ні після відходу у Вічність.
Про воїнів-афганців складають легенди, їхня дружба оспівана у піснях, а єдність є прикладом для нас усіх. Саме вони, незважаючи на жодні обставини, пам`ятають один про одного. Не забули і про Ярослава Герелишина. Саме з їхньої ініціативи виготовлена меморіальна дошка і встановлена на зовнішній стіні класу, де навчався з нами Ярослав.
Така подія зібрала учнів, учителів, тих, котрі знали і не знали цього врівноваженого, спокійного, із доброю вдачею хлопця. Директор школи Сергій Штокалко влучно відзначив, що нині на цьому шкільному подвір`ї мали б веселитися під час перерви діти і внуки Герелишина. Не судилося. Не судилося й родині спілкуватися з ним, про що із сумом мовили його сестри п. Галина і п. Емілія.
Заступник керівника виконавчого апарату райради, депутат районної ради Ігор Писклинець відзначив роль воїнів-афганців у проведенні АТО на сході України, активну діяльність райорганізації Української спілки ветеранів Афганістану, а керівник цієї організації Анатолій Бичковський констатував, що мають за обов`язок шанувати полеглих і живих побратимів.
Після скорботної хвилини мовчання і спільної молитви отець-парох Василь Іроденко освятив пам`ятний знак і нагадав, що не одна українська родина постраждала від загарбницької політики Росії. Тему продовжив Стримбівський сільський голова Любомир Дубіщак, побажавши всім мирного неба й спокою у суверенній Державі.
Зворушливо лунала афганська музика і щирі слова ведучих Наталії Курпіль, Мар`яна Григораша, Андрія Пітчука. Не менш розчулили слова Любові Білецької, яка від імені однокласників подякувала всім за пошанівок Ярослава Герелишина, поділилася шкільними спогадами, висловила співчуття родині.
Ще раз помолилися біля могили Ярослава на сільському цвинтарі та домовились про зустріч однокласників з нагоди 40-річчя нашого шкільного випуску. Ярослав Герелишин буде з нами у спогадах, думках, тому що пам`ять не вмирає.
Орися СПІВАК (текст), Василь ІВАСЮК (світлини) «Народна Воля