Надвірнянська міська ратуша за минуле століття міняли свій вигляд добрих 3 рази. Те, що бачимо нині, є наслідком останньої "совіцької реконструкції", яка проводилася з нагоди 400-річчя заснування Надвірної. Про це в соціальній мережі Facebook пише Михайло Андрійович.
Дзигарі на вежі справно відбивали час за часів Австро-Угорщини та Другої Польщі. З приходом радянської влади їх робота час від часу зупинялася. Комусь з тодішньої влади не по душі була мелодія годинникового бою - він не вписувався в тодішню політичну доктрину та нагадував надвірнянцям про кращі часи.
В 1998-99 р. мені довелося стати свідком того, як влада намагалася "реставрувати" ратушу вже під 9-й гуцульський фестиваль. Старий механізм дзигарів остаточно було демонтовано, натомість встановлено примітивний редуктор з електроприводом. Через систему шестерень та 4 вали завдавався оберт стрілок. Кінематична схема була досить вдало розрахована п. Микитюком М. - годинник якийсь час справно відраховував час. Доти, поки на вежі не сталося електричне замикання, яке спричинило локальну пожежу та знищило привід.
Доречно буде сказати, що в час Другої світової війни циферблати та стрілки отримали пошкодження від куль та осколків. Сам механізм суттєвих пошкоджень не отримав. Наскільки відомо, у старій вежі ("бляшаній") міг знаходитися маятниковий механізм та система ланцюгових противаг, які приводили в дію годинник. По цій причині вежа була на багато вищою за теперішню.
Про сам механізм дзигарів, закуплений ще за Австрії коштом надвірнянських меценатів, нині інформація скупа. Ймовірно їх було кілька - на кінець 90-х зберігся лише один з них. Мала місце інформація, що обладнання дзигарів в ході реконструкцій ратуші було в більшості розкрадено (маятникова система) , дещо знаходиться в музеях та приватних колекціях. Наскільки відомо, дзигарі були замовлені у відомих в Європі спеціалістів, мали відповідне клеймо, тому й ціну за них готові були заплатити відповідну. До речі, в багатьох музеях європейських міст такі релівії виставлені на показ.
Щодо екземпляру, який зберігся, то він довший час знаходився в Музеї "Меморіалу" (нині історії Надвірнянщини). Сталося це завдяки зусиллям тодішнього керівника ГО "Меморіал" п. О. Зварчук. В 1999 р. механізм по акту був переданий згаданому вище п. М. Микитюку для ремонту. В 2005 р. мені випадково цей механізм дзигарів трапився на очі в насосній "Водоканалу" біля міської котельні, де працював п. Микитюк. Механізм був в нормальному стані, провертався без особливих зусиль навіть без маятникової системи - так би мовити "від руки". Там же знаходилися два циферблати. В розмові п. Микитюк розповів, що він зробив все належне для ремонту, та з ним влада району не бажає розрахуватися.
В минулому році згаданого майстра не стало. Котельня перейшла в приватні руки - де шукати нині годинниковий привід з Надвірнянської ратуші говорити важко. Та, вважаю, задум коштує за те, щоб його реалізувати.